Дякуючи офірам купців та підприємців, сума, зібрана по підписці, досягла 36 тисяч 500 рублів; Міська Дума спромоглася виділити ще 30 тисяч. Зусиллями генерал-губернатора О. П. Ігнатьєва у Військового відомства вдалося безповоротно отримати дві тисячі пудів міді, необхідних для відливу статуї. Всесвітньовідомі володарі Гніванських каменоломень, підприємці Ярошинські внесли свій вклад, передавши, не запросивши грошей, 48 тисяч пудів найпрекраснішого граніту під майбутній постамент під пам’ятник. Не залишився обіч і директор Південно-Західної залізниці, ким на той час був граф Бобринський, давши розпорядження безкоштовно доставити будівельні матеріали до Києва.
У 1891 році закінчився другий конкурс на проект скульптури, де переміг проект Чижова. На фабриці Гаврилова у Петербурзі, лише за один рік, Матвій Афанасійович відлив статую та барельєфи, доставлені терміново до Києва. Закладка пам’ятника відбулась у 1893 році.
А 21 серпня 1896 року очам здивованих киян предстало величне творіння. Стоячи у повний зріст, одягнений в генеральський сюртук з еполетами, з непокритою головою, спираючись на невисоку тумбу з покладеним на неї план розвитку Києва, бронзовий государ поглядав на головний корпус Університету Св. Володимира... Великий палець лівої руки був закладений за борт сюртука.