До 75-річчя з Дня народження Леоніда Миколайович Cосюкіна
75 років - для будь-якої людини особлива дата. Нині цей ювілей відмічає Леонід Миколайович Сосюкін, колишній керівник ВЕО “Київенерго”, який залишив нам у спадок почуття гордості за його здобутки у розвитку енергетики України.
Леонід Миколайович Cосюкін народився 10 червня 1937 р. в селі Краснопіль Тілігуло-Березанського району Миколаївської області.
З вересня 1955 р. по вересень 1960 р. навчався в Одеському політехнічному інституті, де отримав кваліфікацію інженера теплоенергетичних установок електричних станцій.
За направленням інституту в 1960 р. поїхав працювати на Зміївську ДРЕС Районного енергетичного управління “Харківенерго”. На електростанції Леонід Миколайович працював помічником машиніста блочної системи турбінного цеху, машиністом щита керування парової турбіни, начальником зміни блочної системи котельного цеху, старшим інженером технологічної групи виробничо-технічного відділу.
У грудні 1964 року за переведенням Міненерго УРСР Леонід Миколайович отримав направлення в м. Бурштин. До Бурштина він переїхав разом зі своєю сім’єю, де приступив до роботи заступником начальника котельно-турбінного цеху Бурштинської ДРЕС Районного енергетичного управління “Львівенерго” (колектив станції готувався до пуску першого блоку 200 МВт).
У березні 1967 року за наказом директора станції Леоніда Миколайовича було призначено начальником котельно-турбінного цеху, а у жовтні 1969 року за наказом Міністра енергетики України він обійняв посаду головного інженера Бурштинської ДРЕС.
У 1969-1970 роках на Бурштинській ДРЕС вперше в СРСР вводили в експлуатацію по три енергоблоки потужністю 200 МВт кожний. Загальна потужність станції сягнула 2400 МВт. На станції вперше в СРСР відпрацьовувались методи швидкісного будівництва теплових електростанцій.
Леонід Миколайович працював на Бурштинській ДРЕС до 1973 року. За період роботи на станції були виведені на номінальні потужності всі енергоблоки, освоєно: спалювання газового вугілля, системи пилоприготування перевели на інертні гази, що запобігало вибухам і пожежам, реконструйовано пальникові пристрої котлів, відпрацьовані системи транспортування вугільного пилу високої концентрації в паливні котлів та впроваджено інші технічні вдосконалення.
У січні 1973 р. за наказом Міністра енергетики УРСР Леоніда Миколайовича Сосюкіна було направлено на роботу до виробничо енергетичне об’єднання “Дніпроенерго”, де він працював на посаді головного інженерадо січня 1980 р.
За період роботи Леоніда Миколайовича в Дніпроенерго були введенні в експлуатацію три енергоблоки потужністю 300 МВт Запоріжської ДРЕС, а потім ще три енергоблоки потужністю 800 МВт, а також два енергоблоки потужністю 300 МВт на Криворіжській ДРЕС. У ці роки було побудовано і введено в експлуатацію другу чергу електростанції ДніпроГЕС-2, змонтовано унікальний перехід ЛЕП 330 кВ через Каховське водосховище на плавучих фундаментах. На всіх цих об’єктах Леонід Миколайович, очолюючи приймальну комісію, здійснював контроль за будівництвом. За цей час Криворіжська ДРЕС сягнула потужності 3000 МВт, Запоріжська ДРЕС –3600 МВт, ДніпроГЕС – 1150 МВт.
У лютому 1980 року за наказом Міністра енергетики УРСР Леоніда Миколайовича було призначено генеральним директором ВЕО “Київенерго”.
Майже 15 років Л.М. Сосюкін обіймав посаду генерального директора Київенерго. Це були часи великих структурних перетворень в енергетичному господарстві України. Саме тоді найбільш повно розкрився талант Леоніда Миколайовича як керівника великого енергетичного об’єднання. Завдяки його активній діяльності в технічній, економічній і соціальній сферах Київська енергосистема стала надійним джерелом енергозабезпечення чотирьох областей України загальною площею понад 110 тис. кв. км з населенням близько 10 млн. осіб.
За роки роботи у ВЕО “Київенерго” було введено в експлуатацію два енергоблоки потужністю 300 МВт на Київській ТЕЦ-6, побудовано і реконструйовано понад 300 км теплових мереж діаметром більше 500 мм, проведено велику роботу з будівництва і реконструкції електричних мереж всіх стандартів напруги, у 80% районів електромереж побудовано виробничо-технічні бази, житлові будинки для енергетиків у Києві, Черкасах, Чернігові, Житомирі. Було збудовано два піонерських будинки відпочинку – один у Ворзелі, інший біля Трипільської ДРЕС, а також лікувальний корпус в санаторії “Україна”.
Тоді, у далекому вже 1986 році, на боротьбу з “мирним” атомом було кинуто фахівців всіх галузей промисловості, а Леоніду Миколайовичу Сосюкіну довелося організовувати, і звісно в першу чергу, їхати самому та посилати фахівців енергетиків ВЕО “Київенерго” на ліквідацію наслідків аварії.
На той час в об`єднанні працювало 25 тис. працівників. В перші місяці 1986 року кожний десятий працівник ВЕО “Київенерго” виконував роботи з ліквідації наслідків аварії на четвертому енергоблоці ЧАЕС.
Після аварії на ЧАЕС Леонід Миколайович брав участь в організації і обслуговувані енергетичних об’єктів Чорнобильської режимної зони. Більше шести тисяч робітників Київенерго брали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, забезпечуючи також роботу штабу з ліквідації наслідків аварії. Це була тяжка і небезпечна робота. Вже в червні 1986 року колектив Київенерго поніс перші людські втрати. Смерть робітників вразила своєю передчасністю. Всі усвідомили та зрозуміли ту загрозу, яку несе в собі радіоактивне випромінювання.
За пропозицією Леоніда Миколайовича та при підтримці Міністерства енергетики України виробничо-енергетичне об’єднання “Київенерго” брало участь в економічному експерименті серед енергооб’єднань СРСР з впровадження передових методів госпрозрахунків. Були апробовані І і ІІ моделі госпрозрахунку, оренда. Після закінчення експерименту всі підприємства ВЕО “Київенерго” було переведено на оренду, і лише рішення керівництва СРСР про перерахунок долі амортизації в орендній платі до бюджету, змусило ліквідувати орендні відносини в об’єднанні. Колектив ВЕО “Київенерго” активно готувався до переходу на ринкові відносини в енергетиці. Було збережено існуючі управлінські структури Київенерго. І це вдалось здійснити лише в Київенерго. Збережені в складі “Київенерго” електростанції в подальшому показали високу ефективність роботи.
У своїй діяльності Л.М. Сосюкін керувався таким принципом: начальників, головних інженерів РЕМів він приймав позачергово, незалежно від того, в який час вони заходили до приймальні чи в іншому місці для вирішення нагальних соціальних та виробничих питань.
За роки роботи в енергетиці за участю Леоніда Миколайовича Соскіна було введено в експлуатацію 21 енергоблок загальною потужністю 6900 МВт та шість гідроагрегатів на ДніпроГЕС-2 сумарною потужністю 600 МВт, що склало біля 20% потужностей всіх теплових електростанцій України.
У 1995 р. Леонід Миколайович створив інвестиційне товариство “Енерго-Інвест”, де працював до 2007 року. Потім вийшов на заслужений відпочинок.
За 10 років роботи товариство брало активну участь в процесі приватизації на первинному і вторинному фондовому ринках. За цей час ним було акумульовано 51000 приватизаційних сертифікатів. В якості посередника Енерго-Інвест виграло конкурс з викупу 12% акцій Житомиробленерго. У 1997-1998 роках обсяг купівлі-продажу акцій товариством “Енерго-Інвест” сягнув 14 млн. грн.
Висока ерудиція, активний творчий пошук, невичерпна енергія – основні риси, що притаманні Леоніду Миколайовичу Сосюкіну – талановитому керівнику і організатору, досвідченому фахівцю-енергетику. Все це забезпечувало стабільну роботу ВЕО "Київенерго".
За багаторічну, працю Л.М. Сосюкін нагороджений орденом Трудового Червоного прапора, орденом “Знак пошани” та багатьма відомчими нагородами та подяками.
Тож від щирого серця бажаємо ювіляру міцного здоров`я, родинного щастя, успіхів і натхнення у всіх задумах та починаннях.Цитування та використання будь-яких матеріалів порталу Etar на інших сайтах дозволяється лише з гіперпосиланням: www.etar.com.ua
в начало
