Очевидне - неймовірне або таємниця загибелі Титаніка
Вода – найважливіша сполука водню з киснем – належить до найпоширеніших речовин на Землі. Вода в природі існує: в рідкому, паровому, гарячому, твердому (лід, сніг), абсолютно чистому, екологічно небезпечному, брудному стані. В уяві людей існує: як жива вода, цілюща вода, вода Потопу, свячена вода тощо.
Ми зупинимось на трьох станах води: рідкому, твердому, паровому, яки принесли людству в ХХ та на початку ХХІ століття великі техногенні катастрофи.
За свідченням деяких історичних повідомлень 24 червня 1910 року о дванадцятій годині сорок п`ять хвилин, пролунав гуркіт. Від величезного материкового льодовика у затоці Мельвілла в північно-західній частині Гренландії відірвався льодяний моноліт вагою 420 тис. тонни і з шипінням, пірнувши у сірувато-синю воду, почав повільно віддалятися від материка. Полярний вітер та течія Девісової протоки рухали його на південь назустріч острову Ньюфаундленду, переміщаючи щодоби 15-23 милі. Проходячи повз острів Ньюфаундленд, айсберг наблизився до сорок першої паралелі. Сталося це 14 квітня 1912 року…
З настанням ранку океан заспокоївся і коли настала ніч, у воді відбивалося зоряне небо. Незабаром ліворуч від айсберга на відстані вісімнадцяти кілометрів з`явилися вогні. Це був суперлайнер того часу «Титанік». Чотири труби, три з яких викидали клуби диму, доходили по висоті до половини висоти айсберга.
Рухався корабель дуже швидко (22, 5 вузлів на годину) і через пів години наблизився зовсім близько до айсберга. Він рухався прямо на айсберг і зустрів свою смерть на повній швидкості. Декілька джерел тих подій стверджували: «Об 11 годині 40 хвилин вечора із посту спостереження на щоглі несподівано почувся крик: «Прямо по курсу айсберг!». Одночасно пролунали три удари судового дзвону про насування небезпеки. Пройшло рівно 38 секунд судно злегка здригнулося, і ті, хто стояв на містку, відчули якусь дивну вібрацію гігантського корпусу корабля. Враз пролунав тихий неприємний скрегіт. Айсберг буквально пропоров правий борт «Титанік», при цьому на носову палубу, праворуч від фок-щогли, впало кілька тонн криги. У результаті чого обшивка корабля на відстані майже 100 метрів була роздерта кригою, ніби консервна банка. Зловісний айсберг тільки перевернувся, і та частина, що з`явилася над водою була темною, помітити її вночі на фоні майже чорної води було неможливо.
Хтось на палубі вигукнув: «Ми налетіли на айсберг – ось він!». Праворуч по борту на тлі зоряного неба чітко вимальовувалось щось страшно близьке, величезне і чорне. Через деякий час гуркіт головних парових двигунів затих. Із своїх кают повибігали пасажири. Ще ніхто не усвідомлював, що трапилося, ніхто не відчув злощасного подиху смерті. Айсберг зробив великий пролом у правому борту корабля і легко, як папір розірвав водонепроникні відсіки, на які покладалися такі великі надії. У гігантський корабель з неймовірною швидкістю ринула вода…
Із спогадів міс Роберт Майоні (їй тоді було 16 років): «Я почула крики близько тисячі чоловіків, жінок, дітей, які залишилися на борту корабля. Після вибуху котлів крики стали ще гучнішими. На якийсь момент усе навколо засвітилося яскравим світлом. Ми побачили дуже великий айсберг, схожий на потвору, що пожирає свою здобич. Він був набагато більший за корабель».
Корабель затонув через дві години тридцять дві хвилини. До цих пір його величезне тіло, розірване на дві частини, лежить на глибині 3 750 метрів на відстані 1000 миль на схід від Бостона і 375 миль на південний-схід від Сант-Джона (Ньюфаундленд).
Айсберг ще два тижні плавав недалеко від місця катастрофи, поки бокова течія Гольфстрім, у північній частині Атлантичного океану не підхопила його»…
Десять років тому океанографи із Гренландії натрапили на зловісний айсберг і встановили, що йому дев`яносто років. Це найстарша у світі льодяна гора, що полює на кораблі. Експертам, на чолі з Еріком Крістіансоном, вдалося висадитися на айсберг і ретельно його обстежити. Учені наводять докази того, що саме це льодове страховисько пом`яло корпус Титаніка. Вони знайшли тіла трьох людей, на яких дивом збереглася нашивка «TITANIC», а також наручний годинник виготовлений у 1912 році.
Крім залишків катастрофи Титаніка, дослідники знайшли на глибі предмети, які належали різним епохам. Так звані, залишки штурвала корабля, як гадають учені, відносяться до часів Другої Світової війни, а уламки щогли, схоже належали вітрильнику, виготовленому в 50-х роках двадцятого століття. Ці знахідки дозволили дослідникам зробити висновок, що сумнозвісний айсберг став причиною загибелі принаймні ще двох суден після Титаніка.
Їх припущення про таємну руйнівну силу льодового страховиська знайшли страшне підтвердження: на початку січня 2002 року айсберг став причиною катастрофи нідерландського корабля «Beatrix». Тільки п`ятьом із 32 членів команди вдалося врятуватися – їх підібрало через декілька годин риболовецьке судно.
Російська підводна експедиція від Інституту океанології П.П. Ширшова, яка була оснащена глибоководним дослідницьким апаратом «Мир», разом із канадською фірмою «Шах», американською фірмою «OCEAN IMAGE» та Національним географічним товариством США в 1991 році здійснила сімнадцять глибоководних занурень на місці загибелі Титаніка.
«Мир» зміг зняти унікальний фільм, який отримав найвищу оцінку спеціалістів і вивчається. Сенсаційним було те, що після ретельного перегляду фільму і фотознімків, деякі експерти заявили, що айсберг тільки пом`яв корпус гіганта, і не міг розпороти масивну сталеву обшивку. Тоді виникає питання, що послужило причиною загибелі лайнера?
Можливо на це дадуть відповідь наступні глибоководні експедиції. А фахівці теплоенергетики горизонтальних водотрубних парових котлів фірми «Фіцнер і Гампер» (ці котли мали велику акумулюючу теплову потужність і в них підвищення тиску (в разі втрати навантаження) відбувалося дуже різко, дадуть свою відповідь.
Фахівці вертикальних парових двигунів, подвійного робочого ходу, в яких використовувався ефект розширення пари, при його впуску в циліндр, та мали золотникове паророзподілення із центробіжною системою регулювання частоти обертів, яка перекривала подачу пара з котла при зупинці двигуна, підготують своє пояснення.
Буде отримана майже очевидна відповідь, як працювали парові двигуни після підвищення тиску в котлі, які приводили в рух динамо машини. (На якийсь момент усе навколо засвітилося яскравим світлом…).
Отже, загибель Титаніка - як одна із безліч морських катастроф, як грандіозна техногенна подія в історії людства, спричинена (крім людського фактора) станом води!!!
Складається враження (як одна із версій), що комусь було уже тоді невигідно розкрити правду суспільству причини загибелі лайнера.
Людству ще потрібно відповісти на безліч питань майже 100 річної катастрофи «чому?»:
- затих гуркіт головних парових двигунів?;
- вибухнули парові котли?;
- усе навколо засвітилося яскравим світлом?;
- не знайдено розпороту сталеву обшивку лайнера?
Та ще безліч «чому?» з катастрофами, пов`язаних зі станом води за майже 100-річну історію.
Через 100 років, до події загибелі Титаніка, знову прикована увага вчених, які виступають з припущеннями про те, що причиною зустрічі Титаніка з айсбергом могло статися напередодні скупченням айсбергів, завдяки надзвичайним зближенням Місяця та Землі.
4 січня 1912 року відбулося явище, яке назвали «супермісячне», або суперперигей, коли Місяць знаходився ближче всього до Землі, – в точці перигею. Само по собі це рядове астрономічне явище, але 4 січня 1912 року «супермісячне» було рекордно сильним, – самим сильним за 1400 років.
По-друге, за добу до рекордного суперперигея Земля знаходилася також в найближчій до Сонця точці своєї навколосонячної орбіти – перигелії, що максимально створило приливний ефект, який став доленосним для Титаніка.
А події 12 березня 2011 року в Японії на атомній станції «Фукусіма-1», трагедія 13 січня 2012 року з одним із сучасних лайнерів компанії «Costa Cruises» - Costa Concordia на якому було 4234 осіб…
Прикро констатувати, що стан розслідування сучасних трагедій відбувається майже за сценарієм горезвісного Титаніка. І знову комусь не вигідно розкрити всю правду суспільству. І все ж питання залишаються без відповіді – як такі трагедії могли відбутись в наш високотехнологічний вік?! Відповідь потрібно шукати в ентропійності (змінності) людської поведінки та передбачати технологічне унеможливлення здійснення непрофесійного та несанкціонованого втручання людини в перебіг діючого технологічного процесу.Цитування та використання будь-яких матеріалів порталу Etar на інших сайтах дозволяється лише з гіперпосиланням: www.etar.com.ua
в начало
