Іван Пулюй – визначна постать в українській історії
Він мав п`ятнадцять дочок і синів,
По світу не пустив нікого у свитині,
Отак би й нині незалежній Україні Бог дав таких новітніх Пулюїв!
Петро Іванов.
Про людину, яка у другій половині ХІХ – на початку ХХ століть формувала нинішній духовний світогляд та може служити взірцем для наступних поколінь, ми зобов’язані нагадати людям, хоча б зараз, добрими словами, світлою пам’яттю про людину.
2 лютого 2012 року виповниться 167 років від дня народження великого енергетика, серед плеяди українських енергетиків - Івана Пулюя. Це ім`я великого українського вченого, яке повертається до нас із забуття, як і багато інших постатей, які не з власної волі змушені були працювати поза межами України.
Іван Пулюй народився у 1845 р. в невеликому галицькому містечку Гримайлові на Тернопільщині. Під час навчання в гімназії, найбільший хист Іван виявив до фізики та математики. У 1864 році закінчив гімназію з відзнакою та вступив на теологічний факультет Віденського університету, який успішно закінчив у 1869 році, знав 15 мов, але на священика не висвятився, так як переміг потяг до електротехніки. (Щоб згладити провину перед батьками, оскільки він не став священиком,він написав українською мовою «Молитовник» (1869, 1871 рр.), який задумав написати ще 1865 року, навчаючись в гімназії. Разом з Пантелеймоном Кулішем Іван Пулюй дали українському народові Біблію українською мовою в супереч усім заборонам і утискам української мови. Повний переклад Старого і Нового заповіту Куліша, Пулюя і Нечуй-Левицького вийшов уперше друком у Відні 1903 р.). Перші зацікавлення електротехнікою І. Пулюй виявив у 1883 р. Керуючи виробництвом освітлювальних ламп розжарення власної конструкції в одній із електротехнічних фірм, він видав брошуру, присвячену питанням масового електричного освітлення. (Цікава згадка про дружину Івана Пулюя Катерину Стозітську. Свого часу, коли Іван, вже відомий вчений, займався проблемою тривалості свічення електроламп, то він навіть експериментував з використанням людських волосинок, і саме майбутня дружина, пожертвувала йому для дослідів своє волосся і, напевне, цим фактом освітила їхнє прекрасне сімейне життя, їхню любов). В 1885 р. у Паризькому журналі “Technigche Blatter” виходить його ґрунтовна стаття з глибоким і широкомасштабним висвітленням проблем електроенергетики, із своїм баченням шляхів її розвитку. Іван Пулюй виступив на засіданні Німецького політехнічного товариства в Чехії, та Празького електротехнічного товариства, де твердо відстоював як економічні, так і екологічні переваги концепції будівництва потужних електростанцій змінного струму. Велика заслуга Івана Пулюя полягає у створенні вперше в Європі електростанції, що працювала на змінному струмі (в Празі), і запуску низки електростанцій на постійному струмі в Австро-Угорщині. А до цього була велика пошукова робота та узагальнення. Крім електростанції, яка мала забезпечити електроенергією прилеглих районів, по ствердженню Пулюя, треба, щоб на тому місці була наявна природна дешева сила, наприклад, - сила води. В іншому випадку слід вирішувати проблему передачі енергії на великі відстані. На той час ще не були йому відомі можливості використання трансформаторів. Цю проблему він запропонував вирішити за допомогою батарей або так званих акумуляторів, в яких електрична енергія нагромаджується у формі хімічної енергії. Майбутнє застосування акумуляторів, приводить до висновку, що останні заряджаються на центральній станції і транспортуються до віддалених місць, де й використовують споживачі. Пізніше у нього з`явилася ідея з`єднання електростанцій з віддаленими об`єктами за допомогою провідників, і електростанції заряджають акумулятори, що підключені один до одного. В будь-якому випадку уникнути електричного зв`язку за допомогою металевих провідників, без транспортування дуже важких, навіть до цього часу, акумуляторів навряд чи вдасться, - була хибна думка Івана Пулюя, від якої скоро він відмовився.Переваги такого обладнання з акумуляторами не можна не визнати на той час, так як це давало змогу використовувати електричну енергію весь день, у віддалених районах споживачів, та зменшувало термін амортизації обладнання… Серед п`яти альтернативних проектів будівництва електростанцій у Празі переміг проект, підтриманий Іваном Пулюєм. Пулюй стає найбільш авторитетним експертом з питань проектування і будівництва електростанцій та електромереж на території Чехії. Крім Празької, що успішно працює до сьогоднішнього дня, він керував спорудженням електростанцій у Цвікау, Маріенбаді, Францесбаді та інших містах Чехії. У 1869 році почалося проектування найбільшої в Чехії гідроелектростанції поблизу міста Гогенфурт, з великим перепадом рівнів води (94,5 м) та використанням реактивних турбін. Головним експертом від уряду за наглядом проектних та будівельних робіт було призначено Івана Пулюя.
Аналізуючи все вище сказане, можна зробити такий висновок, що Іван Пулюй дійсно був найбільш авторитетним експертом при проектуванні та будівництві гідроелектростанцій. Детальний опис окремих і навіть дрібних конструкцій Гогенфуртської ГЕС говорив про те, що Пулюй досконало до найдрібніших деталей володів всіма питаннями проектної документації даної ГЕС. Саме при будівництві цієї станції Іван Пулюй запропонував схему безпечного телефонного зв`язку між ГЕС, трансформаторними підстанціями та споживачами.
Іван Пулюй – це рідкісне поєднання унікальних здібностей експериментатора з високим інтелектом теоретика, і поряд з найвищими досягненнями, дозволяє вважати Івана Пулюя одним з таких вчених, які наприкінці ХІХ століття заклали фундамент новітньої фізики та електротехніки.
Про подвижницьку працю Івана Пулюя, направлену на розвиток культури в Україні, ми довідуємося з праці “Оруський університет у Львові”, 1909 року він закликає українську інтелігенцію до культурної праці так: “Організуйте народні кадри, щоб в тих кадрах високо стояв стяг непорочної чести і щоб під тим стягом була між людьми єдність і вірність для свого народу, пам`ятаючи, що згода будує, а незгода руйнує… За котрим народом вища культура і освіта, за тим і побіда”. Помер Іван Пулюй 31 січня 1918 року, через дев`ять днів, після проголошення Української Народної Республіки.
Постав у камені Іван Пулюй на Тернопіллі, у Гримайлові, в Гусятинському районі. Стоїть тепер там велична скульптура, яка, на мою думку, могла би бути окрасою і для Києва. До речі, вже дійшли були згоди з тодішнім столичним головою О. Омельченком про встановлення тут пам`ятника знаменитій трійці - першоперекладачам Біблії Пулюєві, Кулішу та Нечуєві-Левицькому. На жаль, такі постаті як колишня, так і нинішня влада не помічає. Хоча вже виготовлено чудовий макет пам`ятника. Коли він втілиться у камінь чи бронзу - невідомо.
Цитування та використання будь-яких матеріалів порталу Etar на інших сайтах дозволяється лише з гіперпосиланням: www.etar.com.ua